Потужний історико-літературний твір про епідемію чуми, що охопила Лондон у 1665 році. Написана через шістдесят років після подій, вона читається як майже документальний щоденник очевидця. Дефо детально відтворює життя міста: спустошені вулиці, будинки з хрестами на дверях, вози з тілами та масові поховання. Через окремі людські історії ізоляції, страху й втрат автор поєднує точність історика з уявою романіста, створюючи глибоко тривожний і вражаючий портрет міста на межі виживання.